( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 21, ст.157 )

 

{ Із змінами, внесеними згідно із Законом
N  586-VI  (  586-17 ) від 24.09.2008, ВВР, 2009, N 10-11, ст.137
Кодексом
N 2755-VI  ( 2755-17 ) від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 13-14,
N 15-16, N 17, ст.112
Законами
N 5462-VI  ( 5462-17 ) від 16.10.2012, ВВР, 2014, N 6-7, ст.80
N  442-VII (  442-18 ) від 05.09.2013, ВВР, 2014, N 20-21, ст.727 }

 { У тексті Закону слова “центральним органом виконавчої влади з
питань аграрної політики”  в усіх відмінках замінено  словами
“центральним   органом  виконавчої   влади,   що   забезпечує
формування  державної  аграрної   політики”  у   відповідному
відмінку  згідно  із  Законом   N 5462-VI  (  5462-17  )  від
16.10.2012 }

 

Цей Закон регулює відносини щодо розведення,  використання та
охорони  бджіл,  виробництва,  заготівлі  та  переробки  продуктів
бджільництва,   ефективного   використання   бджіл  для  запилення
ентомофільних  рослин  сільськогосподарського  призначення,  інших
видів   запилювальної   флори,   створення   умов  для  підвищення
продуктивності бджіл і сільськогосподарських культур, забезпечення
гарантій дотримання прав та захисту інтересів фізичних і юридичних
осіб, які займаються бджільництвом.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче  терміни  вживаються  у  такому
значенні:
бджільництво –   галузь  сільськогосподарського  виробництва,
основою   функціонування   якої   є   розведення,   утримання   та
використання    бджіл    для    запилення   ентомофільних   рослин
сільськогосподарського призначення і  підвищення  їх  урожайності,
виробництво харчових продуктів і сировини для промисловості;
пасічник –   фізична  особа,  яка  займається  утриманням  та
розведенням бджіл,  виробництвом і первинною переробкою  продуктів
бджільництва;
робоча бджола  –  самка з недорозвиненими статевими органами,
яка запилює рослини,  збирає нектар,  пилок  і  виробляє  продукти
бджільництва;
бджолина матка – самка,  яка забезпечує відтворення бджолиної
сім’ї;
трутень – самець бджолиної матки;
бджолина сім’я – цілісна біологічна одиниця,  яка складається
з  однієї бджолиної матки,  15-60 тисяч у середньому робочих бджіл
та приблизно двох тисяч трутнів;
порода бджіл  –  цілісна  група  бджолиних  сімей   спільного
походження  зі  сталими  характерними  біологічними ознаками,  яка
склалася у процесі природного  та  штучного  добору,  поширена  на
території з певними кліматичними та медозбірними умовами;
аборигенні (місцеві) бджоли – породи і популяції бджіл, які з
давніх часів населяють певну територію і  виникли  тут  у  процесі
еволюції;
племінна бджолина    сім’я    –    високопродуктивна    сім’я
чистопорідних бджіл,  яка стійко передає  потомству  свої  породні
ознаки;
племінна пасіка   –   пасіка,   призначена  для  розмноження,
поліпшення та виведення бджіл певної породи,  збереження існуючого
генофонду бджіл;
племінний бджолорозплідник     –     племінне    бджільницьке
підприємство,  спеціалізоване  на  виведенні  бджолиних  маток   і
формуванні бджолиних сімей на продаж;
товарна пасіка  – пасіка,  призначена для одержання продуктів
бджільництва;
перевезення (кочівля) пасік – вивезення пасік на  медозбір  і
запилення ентомофільних рослин;
паспорт пасіки  –  документ  про  ветеринарно-санітарний стан
бджолиних  сімей,  виданий  власнику  пасіки  центральним  органом
виконавчої   влади,   що   реалізує   державну  політику  у  сфері
ветеринарної  медицини;  { Абзац п’ятнадцятий статті 1 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
племінне свідоцтво   (сертифікат)   –  документ  встановленої
форми, який підтверджує якість племінних бджіл;
стільники – бджолині будівлі з воскових  комірок,  призначені
для вирощування потомства, розміщення кормових запасів і бджіл;
бджолиний віск – органічна сполука, яка виділяється восковими
залозами бджіл  і  використовується  для  будівництва  стільників,
запечатування комірок з медом і розплодом;
вощина – штучно виготовлені тонкі воскові листки відповідного
розміру з відтисненими на них основами комірок;
продукти бджільництва – продукти, одержані завдяки збиральним
і фізіологічним властивостям бджіл (мед,  віск,  бджолине обніжжя,
перга,  прополіс,  маточне  молочко,  бджолина  отрута,  трутневий
гомогенат), а також самі бджоли;
ентомофільні рослини   сільськогосподарського  призначення  –
рослини, які запилюються комахами;
апітерапія –  лікування  та   профілактика   захворювань   за
допомогою продуктів бджільництва;
засоби захисту бджіл – імунобіологічні, біологічні, рослинні,
хімічні, хіміко-фармацевтичні  та  інші ветеринарні препарати,  що
використовуються у бджільництві.
Стаття 2. Законодавство України про бджільництво
Законодавство України    про    бджільництво   базується   на
Конституції України  ( 254к/96-ВР ) та складається з цього Закону,
законів України “Про захист рослин” ( 180-14 ),  “Про  ветеринарну
медицину” (  2498-12  ),  “Про  племінну  справу  у  тваринництві”
( 3691-12 ),  “Про тваринний світ” (  3041-12  ),  “Про  рослинний
світ”  (  591-14 ), “Про безпечність та якість харчових продуктів”
( 771/97-ВР ) та інших нормативно-правових актів.

{  Стаття  2  із  змінами,  внесеними  згідно із Законом N 442-VII
( 442-18 ) від 05.09.2013 }

 

Стаття 3. Об’єкти бджільництва
Об’єктами бджільництва   є  робочі  бджоли,  бджолині  матки,
трутні,  бджолині сім’ї,  яких розводять на племінних  і  товарних
пасіках.
Стаття 4. Суб’єкти бджільництва
Суб’єктами бджільництва незалежно від форм власності є:
племінні та товарні пасіки, племінні бджолорозплідники;
підприємства з    виготовлення    обладнання   та   пасічного
інвентаря;
підприємства, установи   та   організації    із    заготівлі,
переробки, реалізації продуктів бджільництва та препаратів із них;
лабораторії сертифікації продуктів бджільництва;
наукові установи,  заклади освіти, дослідні господарства, які
займаються бджільництвом.
До суб’єктів бджільництва також належать спілки, асоціації та
інші   об’єднання,   діяльність   яких   пов’язана   з   питаннями
бджільництва.
Суб’єкти бджільництва,   зайняті  виробництвом  і  переробкою
продуктів  бджільництва,   є   виробниками   сільськогосподарської
продукції.
Стаття 5. Громадські організації пасічників
З метою  задоволення  спільних  інтересів у питаннях розвитку
бджільництва  громадяни   можуть   добровільно   об’єднуватися   у
громадські організації пасічників.
 

Розділ II
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ТА РЕГУЛЮВАННЯ В ГАЛУЗІ
БДЖІЛЬНИЦТВА
Стаття 6. Державне управління в галузі бджільництва
Державне управління в галузі бджільництва здійснюють  Кабінет
Міністрів   України,   центральний   орган  виконавчої  влади,  що
забезпечує  формування  державної  аграрної  політики, центральний
орган  виконавчої  влади,  що  реалізує державну аграрну політику,
Рада   міністрів  Автономної  Республіки  Крим,  місцеві  державні
адміністрації.

{  Стаття  6  із  змінами,  внесеними  згідно із Законом N 5462-VI
( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

 

Стаття 7. Державне регулювання в галузі бджільництва
Державне регулювання   в   галузі  бджільництва  здійснюється
шляхом:
визначення загальних      засад       проведення       єдиної
науково-технічної політики;
встановлення відповідних норм і правил;

{  Абзац третій статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 442-VII ( 442-18 ) від 05.09.2013 }

 

удосконалення державного управління в галузі бджільництва;
організації та забезпечення проведення заходів з діагностики,
профілактики і боротьби з хворобами та потравами бджіл;
розроблення та затвердження технологічних вимог до проведення
селекційно-племінної  роботи  в  галузі  бджільництва,  проведення
атестації пасік і видачі племінних свідоцтв (сертифікатів);
організації та  забезпечення  контролю  за  якістю  продуктів
бджільництва;
контролю за експортом та імпортом продуктів бджільництва;
координації підготовки   та  перепідготовки  спеціалістів  із
бджільництва;
координації селекційно-племінної  роботи,  сприяння  розвитку
бджільництва;
здійснення контролю  за  ефективністю запилення ентомофільних
рослин сільськогосподарського призначення в порядку, встановленому
центральним  органом  виконавчої  влади,  що забезпечує формування
державної аграрної політики.
Стаття 8. Державна підтримка бджільництва
Державна підтримка    зайняття   бджільництвом   здійснюється
шляхом:
створення умов і сприяння розвитку бджільництва на Україні;
проведення наукових досліджень і вжиття заходів щодо  охорони
та збереження генотипів бджіл;
відшкодування витрат  на  ветеринарно-санітарне  забезпечення
бджільництва;
надання пільг  при  оподаткуванні   відповідно   до   чинного
законодавства;
надання кредитів та залучення інвестицій на пільгових умовах;
надання цільових   субсидій   та   інших   видів   фінансової
підтримки;
підготовки спеціалістів із бджільництва;
вжиття інших заходів економічного стимулювання.
Стаття 9. Селекційно-племінна робота в галузі бджільництва
З метою збереження, відтворення та розповсюдження українських
степових,  карпатських  і  поліських  генотипів бджіл в ареалах їх
природного розселення створюються  племінні  бджолорозплідники  та
племінні пасіки,  які займаються селекцією і репродукцією бджіл та
їх реалізацією.
Племінна база   і   система    селекційно-племінної    роботи
створюються  центральним  органом  виконавчої  влади,  що реалізує
державну аграрну політику, та Українською академією аграрних наук,
діяльність  яких  у  цій  галузі  провадиться відповідно до Закону
України “Про племінну справу у тваринництві” ( 3691-12 ).

{  Частина  друга статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

 

Стаття 10. Гарантії прав та інтересів пасічників
Держава гарантує  додержання  прав   і   законних   інтересів
пасічників у галузі бджільництва.
Пасічники, здійснюючи   господарську   діяльність   у  галузі
бджільництва,  мають право приймати з власної ініціативи  будь-які
рішення, що не суперечать законодавству України.
Пасічники мають  право  на  оскарження в суді рішень,  дій чи
бездіяльності   органів   державної   влади,   органів   місцевого
самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Розділ III
ЗАЙНЯТТЯ БДЖІЛЬНИЦТВОМ
Стаття 11. Право на зайняття бджільництвом
Право на  утримання  бджіл  і  зайняття  бджільництвом  мають
громадяни України,  іноземці та особи без громадянства,  які мають
необхідні  навики  або  спеціальну  підготовку,  а  також юридичні
особи.
Зайняття бджільництвом  здійснюється  без  окремого   дозволу
органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Стаття 12. Формування пасіки
Фізична або  юридична  особа  з  метою зайняття бджільництвом
формує  пасіку  з  бджолиних  сімей,  яка   може   мати   підсобне
приміщення,  інвентар  і обладнання та розміщується на відповідній
земельній ділянці.
Кількість бджолиних сімей, що може утримуватися юридичними та
фізичними особами, не обмежується.
На пасіках утримуються бджоли лише районованих у тій чи іншій
місцевості порід  згідно  з  планом  їх  породного  районування  в
Україні,  затвердженим  центральним  органом  виконавчої влади, що
забезпечує формування державної аграрної політики.
Стаття 13. Видача ветеринарно-санітарних паспортів,
племінних свідоцтв (сертифікатів)
і реєстрація пасік
З метою  обліку пасік та здійснення лікувально-профілактичних
заходів на кожну пасіку видається ветеринарно-санітарний  паспорт.
Форма  паспорта  і  порядок його видачі встановлюються центральним
органом  виконавчої  влади,  що  забезпечує  формування  державної
аграрної політики.
Племінні бджолорозплідники  і   племінні   пасіки   проходять
атестацію та одержують племінні свідоцтва (сертифікати) відповідно
до Закону   України   “Про   племінну   справу   у   тваринництві”
( 3691-12 ).
Пасіка підлягає  реєстрації  за  місцем  проживання  фізичної
особи  або  за  місцезнаходженням юридичної особи,  яка займається
бджільництвом,  у місцевих державних адміністраціях або сільських,
селищних,  міських  радах  у  порядку,  встановленому  центральним
органом  виконавчої  влади,  що  забезпечує  формування  державної
аграрної політики.
Стаття 14. Порядок надання земельних ділянок для зайняття
бджільництвом
Земельні ділянки    надаються    пасічникам    для   зайняття
бджільництвом у порядку,  встановленому Земельним кодексом України
( 561-12 ) та Законом України “Про оренду землі” ( 161-14 ).
Стаття 15. Розміщення пасік
Фізичні та  юридичні  особи  розміщують  пасіки  на земельних
ділянках,  які належать їм на правах власності  або  користування,
відповідно до ветеринарно-санітарних правил.
Розміщення пасік  на  земельних  ділянках інших власників або
користувачів здійснюється за їх згодою.
Розміщення пасік  на  землях  лісового   фонду   здійснюється
безоплатно з    урахуванням   вимог   Лісового   кодексу   України
( 3852-12 ).
Стаття 16. Перевезення (кочівля) пасік
Перевезення (кочівля)  пасік до медоносних угідь здійснюється
відповідно  до  ветеринарно-санітарних  правил  за  погодженням  з
власниками або користувачами земельних ділянок.

     {  Частину  другу  статті  16  виключено  на  підставі Закону
N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008 }

 

Стаття 17. Облік бджолиних сімей та їх продуктивності
Облік бджолиних  сімей  та  їх  продуктивності  ведеться   за
результатами осінніх і весняних перевірок у встановленому порядку.
Розділ IV
ПРОДУКТИ БДЖІЛЬНИЦТВА ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ
Стаття 18. Порядок заготівлі та реалізації продуктів
бджільництва
Заготівля та реалізація продуктів  бджільництва  здійснюються
фізичними    та   юридичними   особами   відповідно   до   чинного
законодавства.
Стаття 19. Ветеринарно-санітарна експертиза в галузі
бджільництва
Вироблені або  заготовлені  продукти  бджільництва з метою їх
реалізації  підлягають   ветеринарно-санітарній   експертизі,   що
здійснюється в порядку, встановленому законодавством.
Стаття 20. Виробництво та реалізація вощини
Виробництво вощини   з   метою   її  реалізації  здійснюється
фізичними та юридичними особами в установленому порядку.
Стаття 21. Лікування та профілактика захворювань за
допомогою продуктів бджільництва (апітерапія)
З метою  профілактики та лікування захворювань людей і тварин
застосовуються  лікарські  засоби  (лікарські   препарати,   ліки,
медикаменти), виготовлені з продуктів бджільництва.
Доклінічне вивчення  таких  лікарських  засобів,  їх клінічне
випробування   та   застосування   здійснюються   відповідно    до
законодавства України.
Стаття 22. Використання бджіл
Бджоли використовуються     для    запилення    ентомофільних
дикорослих   рослин,   запилення    і    підвищення    врожайності
ентомофільних   рослин   сільськогосподарського   призначення   та
виробництва продуктів бджільництва.
Фізичні та юридичні особи, які вирощують ентомофільні рослини
сільськогосподарського призначення, для підвищення урожайності цих
рослин можуть використовувати пасіки на договірних засадах.
Стаття 23. Ввезення в Україну та вивезення за її межі бджіл і
продуктів бджільництва
Ввезення в  Україну та вивезення за її межі бджіл і продуктів
бджільництва  здійснюються   за   правилами,   що   встановлюються
центральним  органом  виконавчої  влади,  що забезпечує формування
державної аграрної політики.

     {  Частину  другу  статті  23  виключено  на  підставі Закону
N 442-VII ( 442-18 ) від 05.09.2013 }

 

Нерайоновані породи бджіл ввозяться в Україну лише в наукових
цілях   з   дозволу   центрального  органу  виконавчої  влади,  що
забезпечує  формування державної аграрної політики, за погодженням
з Українською академією аграрних наук.
Розділ V
ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ФІНАНСУВАННЯ  ЗАХОДІВ
У ГАЛУЗІ БДЖІЛЬНИЦТВА
Стаття 24. Професійна діяльність у галузі бджільництва
Професійною діяльністю в галузі бджільництва можуть займатися
громадяни,  які  мають  освіту  відповідного рівня та професійного
спрямування.
Підготовка спеціалістів  із   бджільництва   здійснюється   у
професійно-технічних   і   вищих   сільськогосподарських  закладах
освіти.
Післядипломне навчання    спеціалістів    із     бджільництва
проводиться на факультетах, курсах підвищення кваліфікації у вищих
закладах освіти та на спеціалізованих курсах.
Підвищенням кваліфікації пасічників  можуть  також  займатися
громадські організації відповідно до їх статутів.
Підготовка та    перепідготовка,    підвищення   кваліфікації
спеціалістів із бджільництва підприємств, установ та організацій з
приватною формою власності,  у тому числі фермерських господарств,
здійснюються за рахунок власних  коштів,  а  спеціалістів  органів
виконавчої  влади  у  галузі  бджільництва  –  за  рахунок  коштів
Державного бюджету України.
Спеціалісти органів виконавчої влади  у  галузі  бджільництва
підлягають  атестації  у встановленому законодавством порядку.  За
результатами  атестації  визначаються   відповідність   працівника
займаній  посаді,  рівень  його кваліфікації,  категорія,  а також
встановлюється посадовий оклад згідно із законодавством України.
Стаття 25. Наукове забезпечення в галузі бджільництва
Наукове забезпечення  в  галузі   бджільництва   здійснюється
Українською    академією    аграрних    наук   через   мережу   її
науково-дослідних  установ  відповідно  до  Закону  України   “Про
наукову і науково-технічну діяльність” ( 1977-12 ).
Стаття 26. Фінансування заходів у галузі бджільництва
Фінансування заходів  у  галузі  бджільництва здійснюється за
рахунок коштів Державного бюджету України,  місцевих  бюджетів  та
інших не заборонених законами України джерел.
Фінансування загальнодержавних    і   регіональних   цільових
програм у галузі  бджільництва  здійснюється  відповідно  в  межах
коштів,  передбачених  у  Державному  бюджеті  України та місцевих
бюджетах на проведення селекційно-племінної роботи у тваринництві.
Розділ VI
ОХОРОНА БДЖІЛ
Стаття 27. Забезпечення охорони бджіл
Охорона бджіл забезпечується шляхом:
вжиття заходів  щодо  запобігання  розоренню  та   навмисному
знищенню бджолиних сімей;
надання ветеринарно-санітарної  допомоги з метою профілактики
та лікування захворювань бджіл;
сприяння безперешкодному перевезенню (кочівлі) пасік;
організації наукових  досліджень,  спрямованих   на   охорону
бджіл;
проведення через   засоби   масової   інформації   пропаганди
зайняття бджільництвом  та  необхідності  охорони  бджіл,  реклами
продуктів бджільництва;
забезпечення оптимальної  кількості бджолиних сімей в ареалах
їх розселення;
сприяння діяльності, спрямованій на збереження бджіл;
організації державної підтримки бджільництва.
Стаття 28. Обов’язки власників і користувачів природних
ресурсів щодо охорони бджіл
На власників  і  користувачів природних ресурсів щодо охорони
бджіл покладаються обов’язки, передбачені законом.
Стаття 29. Державний ветеринарний контроль у галузі
бджільництва
З метою   запобігання   захворюванню   бджіл   та  додержання
ветеринарно-санітарних  норм  і  правил  у   галузі   бджільництва
здійснюється    державний   ветеринарний   контроль   у   порядку,
визначеному Законом    України    “Про    ветеринарну    медицину”
( 2498-12 ).
Стаття 30. Охорона ареалів розселення бджіл
Юридичні та  фізичні  особи,  які  провадять  діяльність,  що
впливає  або може вплинути на стан бджіл,  зобов’язані забезпечити
їх охорону.
У процесі    сільськогосподарської    діяльності,     лісових
користувань,  проведення геологорозвідувальних робіт,  видобування
корисних   копалин,   визначення   місць   випасання   і   прогону
сільськогосподарських тварин, розроблення туристських маршрутів та
організації  місць  відпочинку  населення,  проведення  військових
навчань   і  маневрів,  навчань  з  цивільної  оборони  населення,
випробовувань   будь-якої   техніки   повинні   передбачатися    і
здійснюватися заходи щодо збереження ареалів розселення бджіл.
Забороняється проводити   оранку  та  будь-яким  іншим  чином
руйнувати медоносні угіддя,  застосовувати засоби захисту  рослин,
стимулятори  їх  росту,  мінеральні  добрива,  інші  препарати  та
здійснювати будь-які роботи,  що  можуть  призвести  до  фізичного
знищення бджіл під час медозбору.
Юридичні та  фізичні  особи,  які застосовують засоби захисту
рослин,  зобов’язані  дотримуватися   діючих   нормативно-правових
актів, що передбачають охорону бджіл від отруєнь.
Стаття 31. Охорона бджіл у разі застосування в сільському і
лісовому господарстві засобів захисту рослин
Застосування засобів захисту рослин у сільському та  лісовому
господарстві  дозволяється  згідно з їх переліком,  затвердженим у
встановленому  порядку  центральним  органом  виконавчої влади, що
забезпечує  формування  державної аграрної політики, з додержанням
вимог цього Закону.
Стаття 32. Охорона бджіл під час проведення лісогосподарських
робіт
З метою охорони бджіл під  час  проведення  лісогосподарських
робіт   забороняється  вирубування  липи,  клена,  верби,  акації,
каштанів  та  інших  медоносів  і  пилконосів  у   радіусі   трьох
кілометрів  від  місць розташування стаціонарних пасік і населених
пунктів –  ареалів  природного  розселення  бджіл,  крім  випадків
поліпшення санітарного стану лісів та умов їх відновлення.
Стаття 33. Охорона бджіл у природних умовах життєдіяльності
З метою  охорони  бджіл у природних умовах життєдіяльності не
допускається розорення бджолиних сімей,  які  оселилися  в  дуплах
дерев,  щілинах і штучних спорудах.  Якщо бджолині сім’ї заважають
життєдіяльності людини, їх, по можливості, переселяють.
Стаття 34. Ветеринарно-санітарне обслуговування бджільництва
Ветеринарно-санітарне обслуговування             бджільництва
здійснюється   спеціалістами  ветеринарної  медицини  або  під  їх
контролем власниками пасік чи пасічниками.
Стаття 35. Охорона бджіл на державному кордоні України
Охорона бджіл  на  державному  кордоні  України  здійснюється
відповідно до міжнародних договорів та законодавства України.
Стаття 36. Охорона генотипів бджіл
Робота щодо збереження, репродукції та поліпшення аборигенних
(місцевих) бджіл проводиться відповідно до законодавства України.
Збереження, репродукція та поліпшення аборигенних  (місцевих)
бджіл  в  ареалах  їх природного розселення здійснюються на основі
принципу збереження та поліпшення цих порід, який склався в тих чи
інших природно-кліматичних умовах.
З метою   охорони   генотипів   бджіл   створюються  племінні
бджолорозплідники та племінні пасіки,  які займаються репродукцією
бджіл з наступним їх розселенням у відповідних ареалах.
Навколо племінних   бджолорозплідників   і   племінних  пасік
установлюються зони радіусом 15-20 кілометрів,  на території  яких
дозволяється розводити бджіл лише місцевої селекції.
Стаття 37. Інформування про небезпечні, стихійні
гідрометеорологічні явища та небезпечні роботи
Інформування про  небезпечні,  стихійні   гідрометеорологічні
явища  та  їх  прогноз,  а також про стан навколишнього природного
середовища  здійснює   гідрометеорологічна   служба   в   порядку,
визначеному законодавством.
Фізичні та  юридичні  особи,  які застосовують засоби захисту
рослин для обробки медоносних рослин,  зобов’язані не пізніше  ніж
за  три  доби  до  початку обробки через засоби масової інформації
попередити про це пасічників,  пасіки яких знаходяться на відстані
до   десяти   кілометрів   від   оброблюваних   площ.   При  цьому
повідомляється дата обробки,  назва препарату, ступінь і строк дії
токсичності препарату.
Розділ VII
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
В ГАЛУЗІ БДЖІЛЬНИЦТВА
Стаття 38. Відповідальність за порушення законодавства в
галузі бджільництва
Порушення законодавства в галузі бджільництва тягне за  собою
дисциплінарну,  адміністративну,  цивільно-правову або кримінальну
відповідальність згідно з законами України.
Відповідальність за   порушення   законодавства   в    галузі
бджільництва несуть особи, винні у:
неповідомленні (приховуванні)    або    наданні   неправдивої
інформації про виникнення загрози бджолам при застосуванні засобів
захисту рослин;
порушенні технології            вирощування            рослин
сільськогосподарського  та  іншого  призначення,  що  призвело  до
погіршення умов у ареалах розселення бджіл;
реалізації продуктів   бджільництва  та  їх  сумішей,  що  не
пройшли ветеринарно-санітарної експертизи;
ухиленні від обов’язкової  ветеринарно-санітарної  експертизи
продуктів бджільництва та їх сумішей;
порушенні правил  ввезення  на територію України та вивезення
за її межі бджіл та продуктів бджільництва;
реалізації на території України не зареєстрованих  в  Україні
засобів захисту бджіл.
Законами України може бути встановлено відповідальність також
за інші види порушень у галузі бджільництва.
Стаття 39. Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок
порушення законодавства про бджільництво
Шкода, заподіяна   внаслідок   порушення   законодавства  про
бджільництво,  відшкодовується в порядку та розмірах, встановлених
законодавством України.
Стаття 40. Розгляд спорів у галузі бджільництва
Спори, що виникають у галузі бджільництва,  вирішуються судом
у встановленому законодавством порядку.
Розділ VIII
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІ
БДЖІЛЬНИЦТВА
Стаття 41. Міжнародне співробітництво в галузі бджільництва
Україна бере участь у міжнародному співробітництві  в  галузі
бджільництва на основі багатосторонніх і двосторонніх угод.
Участь України   у   міжнародному  співробітництві  в  галузі
бджільництва здійснюється в порядку,  встановленому законодавством
України, шляхом:
проведення спільних наукових досліджень;
розроблення та реалізації міжнародних програм;
здійснення взаємного    обміну    інформацією   та   вивчення
міжнародного досвіду;
участі у міжнародних  конгресах,  конференціях,  симпозіумах,
виставках, ярмарках та в їх проведенні;
набуття членства в міжнародних організаціях пасічників;
підтримання міжнародних професійних і виробничих контактів.
Стаття 42. Міжнародні договори
Якщо міжнародним  договором,  згода  на  обов’язковість якого
надана Верховною Радою України,  встановлені інші правила, ніж ті,
що передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного
договору.
Розділ IX
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. До приведення інших законів у відповідність із цим Законом
   вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
3. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців  з  дня
   набрання чинності цим Законом:

подати на  розгляд  Верховної  Ради  України  пропозиції  про
приведення законодавчих  актів  України  у  відповідність  із  цим
Законом;
привести свої  нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом;
забезпечити перегляд і скасування  міністерствами  та  іншими
центральними  органами  виконавчої  влади  їх  нормативно-правових
актів, що суперечать цьому Закону.

4. Внести зміни до таких законів України:

1) частину  другу  статті   89   Лісового   кодексу   України
( 3852-12  )  (Відомості  Верховної Ради України,  1994 р.,  N 17,
ст. 99) після  слів  “спеціальне  використання  лісових  ресурсів”
доповнити словами “крім розміщення пасік”;

     { Підпункт 2 пункту 4 розділу IX втратив чинність на підставі
Кодексу N 2755-VI ( 2755-17 ) від 02.12.2010 }

 

Президент України                                        Л.КУЧМА
 

м. Київ, 22 лютого 2000 року
N 1492-III

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

“Про племінну справу у тваринництві” (витяг)

(від 21 грудня 1999 року,  Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 2,     ст 7, із змінами)

 

Стаття 4. Об’єкти племінної справи у тваринництві

Об’єктами племінної справи у тваринництві є велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні, птиця, риба, бджоли, шовкопряди, хутрові звірі, яких розводять з метою одержання від них певної продукції (далі — тварини).

Стаття 5. Суб’єкти племінної справи у тваринництві

Суб’єктами племінної справи у тваринництві є:

власники племінних (генетичних) ресурсів;

підприємства (об’єднання) з племінної справи, селекційні, селекційно-технологічні та селекційно-гібридні центри, іподроми, станції оцінки племінних тварин;

підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, та фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які надають відповідні послуги та беруть участь у створенні та використанні племінних (генетичних) ресурсів;

власники неплемінних тварин — споживачі племінних (генетичних) ресурсів та замовники послуг з племінної справи у тваринництві.

Стаття 6. Завдання племінної справи у тваринництві

Завданнями племінної справи у тваринництві є:

створення, збереження, відтворення та раціональне використання племінних (генетичних) ресурсів вищої племінної (генетичної) цінності з метою поліпшення генетичної якості тварин, підвищення економічної ефективності та конкурентоспроможності галузі;

забезпечення функціонування єдиної системи селекції у тваринництві, зокрема ідентифікації племінних тварин, достовірного обліку їх походження і продуктивності, офіційної класифікації (оцінки) за типом, якістю потомків та іншими ознаками, формування інформаційної бази з племінної справи та періодичної публікації в засобах масової інформації аналітичних відомостей з племінної справи та даних комплексної оцінки тварин, стад, типів, порід;

одержання тварин з новими високими генетичними ознаками;

ефективне використання в селекційному процесі найцінніших світових племінних (генетичних) ресурсів поліпшуючих порід;

формування власного експортного потенціалу племінних (генетичних) ресурсів;

збереження генофонду існуючих, локальних і зникаючих вітчизняних порід;

забезпечення генетичного різноманіття;

впровадження у виробництво науково-технічних досягнень з питань генетики і селекції тварин.

Стаття 7. Права та обов’язки суб’єктів племінної справи у тваринництві

Суб’єкти племінної справи у тваринництві мають право:

провадити певні види господарської діяльності у племінній справі в тваринництві відповідно до законодавства;

використовувати племінні (генетичні) ресурси, що їм належать, на виконання загальнодержавних програм селекції.

Суб’єкти племінної справи у тваринництві (власники племінних (генетичних) ресурсів) зобов’язані:

зареєструватися та отримати в установленому порядку дозвіл на право використання племінних (генетичних) ресурсів, що їм належать, для поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин згідно з загальнодержавними програмами селекції;

ідентифікувати тварин, що їм належать, і вести установлений племінний облік та відповідні племінні документи;

виконувати вимоги щодо реєстрації тварин, ведення офіційного обліку продуктивності та офіційної класифікації (оцінки) за типом, а також проведення генетичної експертизи їх походження;

брати участь у виконанні загальнодержавних програм селекції у тваринництві, забезпечувати згідно з цими програмами придбання, поліпшення, збереження, відтворення та раціональне використання племінних (генетичних) ресурсів;

використовувати для осіменіння та парування маточного поголів’я тільки атестованих у встановленому порядку та допущених до відтворення плідників вищої племінної (генетичної) якості.

Суб’єкти племінної справи у тваринництві (власники неплемінних тварин) зобов’язані:

парувати або осіменяти маточне поголів’я тільки атестованими та допущеними для відтворення плідниками;

ідентифікувати тварин, що їм належать, і вести встановлений племінний облік у повному обсязі.

Стаття 9. Організація племінної справи у тваринництві

Господарська діяльність у племінній справі в тваринництві, пов’язана з виробництвом, зберіганням і реалізацією племінних (генетичних) ресурсів, проведенням генетичної експертизи походження та аномалій тварин, підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.

Суб’єктам племінної справи у тваринництві, які здійснюють свою діяльність у межах прийнятих загальнодержавних програм селекції у тваринництві, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства, залежно від напряму їх діяльності та якості племінних (генетичних) ресурсів присвоюється відповідний статус.

Стаття 11. Державна реєстрація племінних тварин і племінних стад

Об’єктами державної реєстрації є племінні тварини та племінні стада.

Державна реєстрація племінних тварин здійснюється шляхом внесення відповідних даних про них до державних книг племінних тварин, а племінних стад — до Державного племінного реєстру.

Положення про державні книги племінних тварин і Державний племінний реєстр затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства.

Дані державних книг племінних тварин і Державного племінного реєстру є доступними для заінтересованих осіб.

Стаття 12. Експорт та імпорт племінних (генетичних) ресурсів

Експорт та імпорт племінних (генетичних) ресурсів здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України, за умови відповідності племінних (генетичних) ресурсів вимогам, встановленим цим Законом.

Стаття 13. Племінне свідоцтво (сертифікат)

Власники племінних (генетичних) ресурсів зобов’язані мати племінні свідоцтва (сертифікати), які є документальним підтвердженням якості належних їм племінних тварин, сперми, ембріонів, яйцеклітин.

Племінне свідоцтво (сертифікат) є основою для визначення цінності племінних (генетичних) ресурсів і гарантує певний рівень ефективності їх використання при дотриманні споживачем цих ресурсів вимог, встановлених цим Законом.

Зразки племінних свідоцтв (сертифікатів) затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства.

Стаття 14. Вимоги до працівників, які виконують спеціальні роботи, пов’язані з племінними (генетичними) ресурсами

Для виконання спеціальних робіт, пов’язаних з веденням офіційного обліку продуктивності тварин, офіційної класифікації (оцінки) за типом, отриманням, ідентифікацією, зберіганням сперми, ембріонів, яйцеклітин, штучним осіменінням маток та трансплантацією ембріонів, залучаються лише атестовані працівники.

Умови та порядок атестації таких працівників установлює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства.

Стаття 15. Система державної племінної служби

Система державної племінної служби включає:

спеціально уповноважений орган виконавчої влади у галузі племінної справи у тваринництві — Головну державну племінну інспекцію (далі — Головдержплемінспекція) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства, та підпорядковані їй державні племінні інспекції Автономної Республіки Крим, областей та районів.

Стаття 16. Державні органи управління племінною справою у тваринництві

Управління племінною справою у тваринництві здійснює Головдержплемінспекція, яка підпорядковується керівнику спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства. Очолює її Головний державний інспектор з племінної справи у тваринництві, який призначається на посаду керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства.

Керівництво племінною справою у тваринництві в Автономній Республіці Крим, областях та районах здійснюється відповідними державними племінними інспекціями у тваринництві Автономної Республіки Крим, областей та районів.

Керівники державних племінних інспекцій Автономної Республіки Крим, областей та районів призначаються на посаду безпосередньо керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства, за погодженням відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим та місцевими державними адміністраціями.

Стаття 17. Повноваження державних органів управління племінною справою у тваринництві

До повноважень державних органів управління племінною справою у тваринництві належать:

здійснення контролю за дотриманням законодавства про племінну справу у тваринництві;

розроблення концептуальних напрямів розвитку конкурентоспроможного племінного тваринництва;

участь у розробленні загальнодержавних програм селекції у тваринництві, забезпечення реалізації цих програм;

встановлення вимог щодо племінних (генетичних) ресурсів;

реєстрація власників племінних (генетичних) ресурсів;

розроблення пропозицій щодо заходів державного стимулювання племінної справи у тваринництві, в тому числі щодо збереження генофонду локальних та зникаючих порід, що мають селекційну цінність;

організація та забезпечення функціонування єдиної системи селекції;

встановлення показників племінного обліку та форми, згідно з якими ведеться документація з племінної справи племінних (генетичних) ресурсів, неплемінних продуктивних тварин;

розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладання адміністративних стягнень за порушення законодавства про племінну справу;

розроблення та затвердження технологічних вимог щодо спеціальних робіт з племінної справи;

ведення державних книг племінних тварин та Державного племінного реєстру;

організація проведення перепідготовки фахівців, які виконують роботи з племінної справи;

організація проведення виставок, конкурсів, ярмарків та аукціонів племінних (генетичних) ресурсів.

Стаття 18. Органи, що здійснюють державний контроль у галузі племінної справи у тваринництві

Державний контроль у галузі племінної справи у тваринництві здійснюється Головдержплемінспекцією, державними племінними інспекціями Автономної Республіки Крим, областей та районів, а також іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади відповідно до їх повноважень.

Стаття 19. Права та обов’язки державних інспекторів з племінної справи у тваринництві

Державні інспектори з племінної справи у тваринництві у межах своїх повноважень мають право:

безперешкодно відвідувати підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності, які здійснюють діяльність, пов’язану з племінною справою у тваринництві, та отримувати від них безкоштовно необхідну інформацію з питань племінного тваринництва;

вимагати від фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність, пов’язану з племінною справою у тваринництві, виконання вимог, встановлених цим Законом;

давати всім юридичним особам та фізичним особам — суб’єктам підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність, пов’язану з племінною справою у тваринництві, обов’язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень у галузі ведення племінної справи у тваринництві;

здійснювати державний контроль за застосуванням у сфері селекції та відтворення племінних (генетичних) ресурсів нових технологій, інструментів, обладнання, матеріалів;

забороняти суб’єктам племінної справи у тваринництві, у разі порушень ними вимог, встановлених цим Законом, реалізацію племінних (генетичних) ресурсів для відтворення;

затверджувати племінні свідоцтва (сертифікати) на племінні (генетичні) ресурси.

Державні інспектори з племінної справи у тваринництві зобов’язані у разі виявлення порушень законодавства про племінну справу у тваринництві вживати невідкладних заходів до їх усунення.

Стаття 21. Відповідальність за порушення законодавства про племінну справу у тваринництві

Відповідальність за порушення законодавства про племінну справу у тваринництві несуть особи, винні у:

оформленні племінних свідоцтв (сертифікатів) на племінні (генетичні) ресурси без урахування даних офіційного обліку продуктивності тварин, офіційної класифікації (оцінки) за типом, імунногенетичного контролю, внесенні до документів з племінної справи недостовірних даних;

використанні для відтворення не атестованих та недопущених до відтворення плідників;

недодержанні встановлених технологічних та ветеринарно-санітарних вимог і правил щодо отримання, зберігання та використання племінних (генетичних) ресурсів.

Законами України може бути встановлена відповідальність і за інші порушення у галузі племінної справи у тваринництві.

 

ПОРЯДОК РЕЄСТРАЦІЇ ПАСІК

(Наказ Міністерства аграрної політики України і Української академії аграрних наук від 20.09.2000 р. № 737/4958, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.10.2001 р. № 184/82).

1. Цей порядок установлює вимоги до проведення реєст­рації пасік всіх форм власності.
2. Пасіка підлягає реєстрації за місцем проживання фі­зичної особи, яка займається бджільництвом, у місцевих дер­жавних адміністраціях або сільських, селищних, міських ра­дах один раз в рік заснування пасіки.
3. Реєстрація пасік проводиться на підставі заяви фізич­ної чи юридичної особи, незалежно від форми власності. У за­яві про реєстрацію пасіки зазначаються назва та адреса заяв­ника, кількість бджолосімей.
4. Під час реєстрації пасік проводиться їх обстеження ра­йонними (міськими) органами державної ветеринарної медици­ни. Дані обстежень заносяться у журнал обліку пасік у районно­му (міському) управлінні державної ветеринарної медицини.
5. Районне (міське) управління державної ветеринарної медицини повинне видати в 30-денний термін заявнику вете­ринарно-санітарний паспорт пасіки, що засвідчує факт її реєс­трації. Порядковий номер в журналі, під яким зареєстрована пасіка, присвоюється ветеринарному паспорту пасіки.
6. Власники повинні виконувати вимоги законодавства України з питань бджільництва.
7. При зміні назви чи адреси пасіки, її власник повинен проінформувати про це районне (міське) управління державної ветеринарної медицини протягом 10 днів.
8. Дані звітності подають усі пасіки (юридичні та фізичні особи, які утримують бджолосім’ї) до 10 квітня поточного року органам виконавчої влади за місцем знаходження пасіки

 

 

 

План породного районування бджіл

(Наказ Міністерства аграрної політики України і Української академії аграрних наук від 20.09.2000 р. № 184/82, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.10.2001 р. № 736/4957).

АР Крим                      Українська степова, карпатська

Вінницька                   Українська степова, карпатська

Волинська                   Карпатська, поліська

Дніпропетровськ        Українська степова

Донецька                     Українська степова

Житомирська              Українська степова,  поліська

Закарпатська               Карпатська

Запорізька                   Українська степова

Івано-Франківська      Карпатська

Київська                      Українська степова,  поліська

Кіровоградська          Українська степова

Луганська                   Українська степова

Львівська                    Карпатська

Миколаївська             Українська степова

Одеська                       Українська степова

Полтавська                 Українська степова

Рівненська                   Карпатська, поліська

Сумська                       Українська степова,  поліська

Тернопільська             Карпатська

Харківська                  Українська степова

Херсонська                 Українська степова

Хмельницька              Українська степова

Черкаська                    Українська степова

Чернівецька                 Карпатська

Чернігівська                Українська степова, поліська

 

Породне районування бджіл є основою раціонального розміщення і використання племінних ресурсів держави. Породне районування бджіл — це науково обґрунтований відбір для розведення і господарського використання в конкретних регіонах таких порід бджіл, біологічні особливості яких най­кращим чином відповідають їм виробляти в цих умовах знач­но більше продукції в порівнянні з іншими породами на фоні достатньої зимостійкості бджіл.

Упровадження у виробництво Плану породного району­вання і досягнень селекції бджіл є найефективнішим в еконо­мічному відношенні способом підвищення їх продуктивності та зниження затрат по догляду за ними.

З метою покращення продуктивних і племінних якостей бджолосімей районованих порід бджіл, а також забезпечення власників пасік племінним матеріалом, вирощення і реалізації необхідної кількості племінних маток і пакетів бджіл районо­ваних порід створюються племзаводи і племінні бджолорозплідники (пасіки).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПОРЯДОК

ВИДАЧІ ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНОГО

ПАСПОРТУ ПАСІКИ

(Наказ Міністерства аграрної   політики України і Української  від 20 вересня 2000 р.  № 184/82,      зареєстровано    в Міністерстві юстиції України               23 жовтня 2000 р.  № 736/4957  ).

1. Ветеринарно-санітарний паспорт пасіки (надалі — паспорт) (додаток), видається районним (міським) управлін­ням державної ветеринарної медицини на пасіку, незалежно від форми її власності і є офіційним документом, який засвід­чує ветеринарно-санітарний стан пасіки.
2. Паспорт підписується головним державним інспек­тором ветеринарної медицини району (міста) і завіряється печаткою районного (міського) управління державної ветери­нарної медицини.
3. Паспорт реєструється в журналі обліку районного (міського) управління державної ветеринарної медицини і  має порядковий номер.
4. Паспорт пред’являється при продажу і обміні воскосировини, купівлі вощини і є підставою для видачі ветери­нарних свідоцтв при вивозі (продажу) бджіл і продуктів бджільництва відповідно до Правил видачі ветеринарних до­кументів на вантажі, що підлягають обов’язковому ветери­нарному контролю, затверджених наказом Головного держав­ного інспектора ветеринарної медицини від 7 серпня 1997 ро­ку за № 27 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 серпня 1997 року за № 326/2130.
5. Паспорт зберігається у старшого бджоляра або власни­ка пасіки і пред’являється на вимогу спеціаліста ветеринарної медицини.
6. Паспорт підлягає заміні на новий після заповнення всіх його розділів, а також при зміні власника пасіки.

Додаток

до порядку видачі ветеринарно-санітарного паспорту пасіки

ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНИЙ ПАСПОРТ ПАСІКИ

№________

Власник (керівник)________________________________________________

(найменування юридичної особи, ідентифікаційний код

__________________________________________________________________        або прізвище, ім’я та по батькові власника пасіки, його ідентифікаційний номер,

_____________________________________________________________________________

місцезнаходження юридичної особи або місце проживання власника)

Характеристика пасіки_____________________________________________

(кількість бджолиних сімей, пасічних помешкань,

__________________________________________________________________  адреса розміщення пасік, при розміщенні пасіки в декількох місцях записуються

__________________________________________________________________         всі адреси)

Епізоотичний стан пасіки___________________________________________

(на день видачі паспорта)

Ветеринарне обслуговування покладено на ___________________________

(назва установи

__________________________________________________________________    ветеринарної медицини, прізвище спеціаліста)

Дата видачі”______”__________________р.

Головний державний інспектор

ветеринарної медицини району (міста)_______________________________

(ПІБ, підпис)

__________________________________________________________________

МП

Власник пасіки____________________________________________________

(ПІБ, підпис)

 

І. Характеристика пасіки

Дати огляду	Характеристика пасіки

 

1. Ветеринарно-санітарний стан пасіки

Дата огляду	Результати обстеження пасіки

 

                                III. Результати епізоотичного обстеження пасіки

Назва хвороби й дата її виникнення	Клінічні ознаки хворобита епізоотологічні дані. Джерело зараження	Дата введення обмеження й ветеринарно-санітарні заходи

 

1. Лабораторні дослідження

Назва хвороби й дата її виникнення

Клінічні ознаки хворобита епізоотологічні дані. Джерело зараження

Дата введення обмеження й ветеринарно-санітарні заходи

 

1. Лікувально-профілактичні і санітарні заходи

Дата проведенняйого найменування

Обсяг виконаноїроботи (кратність)

Найменуванняпрепарату, доза, експозиція

№    акта,витрата препарату

 

VI.Особливі позначки

_______________________________________________________________

 

 

 

 

 

 

 

 

ПОРЯДОК

ЗАПОВНЕННЯ ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНОГО

ПАСПОРТУ ПАСІКИ

1. Паспорт заповнюється коротко, чітко і розбірливо.
2. Розділ І “Характеристика пасіки” заповнюється пред­ставником служби державної ветеринарної медицини після особистого обстеження пасіки та власником пасіки. У довіль­ній формі описується розташування пасіки, її кормова база (основні медоноси) і джерело забезпечення бджіл водою та можливі маршрути кочівлі, найменування промислових, хі­мічних та і інших підприємств, що розташовані у радіусі льоту бджіл.

Інші спеціальні розділи заповнюються фахівцями ветери­нарної медицини не рідше одного разу в рік.

Повне прізвище, ініціали, підпис осіб, які заповнюють відповідні розділи, обов’язковий.

3. Розділ II — у довільній формі на день обстеження опи­сується ветеринарно-санітарний стан пасіки в цілому, система вуликів, інтервали розміщення вуликів, їхнє фарбування, ну­мерація, наявність підставок, передльоткових майданчиків;

санітарний стан пасічних приміщень, запасних вуликів, стільників, годівниць, утеплювальних подушок, тари для пе­ресилки маток та відводів, димарів, території пасіки (наяв­ність місця для дезінфекції вуликів та інвентарю, ями для зливу води;

наявність дезінфекційної техніки та деззасобів, умиваль­ників, мила, спецодягу, туалету;

сила бджолиних сімей, стан маток і розплоду, кількість і якість кормових запасів. Періодичність завозу племінного матеріалу (маток, бджолопакетів).

Всі дані, викладені у описі підписуються фахівцями, які проводили обстеження, з зазначенням їх посад.

4. Розділ III — записується попередній або остаточний діагноз, встановлений на пасіці фахівцем ветеринарної медицини або у лабораторії ветеринарної медицини, дата виник­нення і можливе джерело захворювання, дата введення або зняття обмежень, рішенням якого органу.

При необхідності спеціалісти складають акт епізоотич­ного обстеження пасіки і проводять комісійний відбір проб матеріалу для лабораторного дослідження.

5. Розділ IV —“Лабораторні дослідження” — зазна­чається об’єкт дослідження патологічного матеріалу (бджоли, розплід, мед, перга, віск, вощина, медоноси тощо) і діагноз на захворювання, назва лабораторії ветеринарної медицини, но­мер експертизи і рекомендації по застосуванню лікувальних засобів з урахуванням чутливості штамів збудника до анти­біотиків і сульфаніламідних препаратів, інших заходів.
6. Розділ V — “Лікувально-профілактичні і санітарні за­ходи” — вказуються проведені лікувальні і профілактичні обробки, а також дезінфекційні, дезінсекційні, дератизаційні і дезакаризаційні заходи. Перераховані заходи оформляються актом, який зберігається в бухгалтерії і на його підставі спи­суються використані медикаменти і деззасоби.
7. Розділ VI — “Особливі позначки” — зазначається по­рода бджіл і статус пасіки, а також питання які виникли в процесі роботи з бджолами при кочівлі бджолосімей, при продажі бджолопродуктів на ринках та інші питання що не передбачені розділами І-V).